Інфекційний бурсит курей (Bursitis infectiosa galli, хвороба Гамборо) – висококонтагіозне захворювання курчат до 130-добового віку, що має як гострий, так і підгострий перебіг, характеризується діареєю, внутрішньом’язовими крововиливами, ураженням бурси Фабриціуса (клоакальної сумки), травного каналу та нирок.
Етіологія. Вірус стійкий у навколишньому середовищі, в приміщенні зберігає свою активність понад 3 міс., у кормах, воді і посліді – до 2 міс.
Епізоотологія. Хвороба дуже контагіозна, захворіти можуть до 100% курчат одного стада, загибель становить 40-60%. Головне джерело інфекції – заражена птиця, від якої в навколишнє середовище вірус виділяється 24-48 год до появи клінічних ознак. Збудник може передаватися з кормами, шкідниками кормів, обслуговуючим персоналом, дикими птахами (горобці, голуби). Важливе значення у поширенні інфекції має тривале вірусоносійство – протягом 2-3 міс.
Патогенез. Вірус ІБХ уражує переважно В-лімфоцити клоакальної сумки, спричинюючи атрофію лімфоїдних фолікулів.
Клінічні ознаки. Характерним для ІХБ є прояв клінічних ознак у 100% птиці тих стад, куди потрапив збудник. Серед перших ознак хвороби – діарея, що супроводжується виділенням водянистого посліду жовто-білого кольору. Хворі курчата пригнічені, скупчуються, пір’я скуйовджено-брудне, особливо навколо клоаки. Птиця відмовляється від корму та води. Триває хвороба 5-7 діб, після чого можуть мати місце ускладнення внаслідок проявів кокцидіозу чи колібактеріозу.
Патолого-анатомічні зміни. При розтині клоакальна сумка загиблих курчат вишневого кольору, збільшена у 2-3 рази, в деяких у її порожнині спостерігають згустки крові чи нагромадження фібрину. Під шкірою курчат крововиливи у грудних м’язах, м’язах стегна, крил. У травному каналі катарально-геморагічне запалення, в залозистому шлунку можуть мати місцеві крововиливи. У перехворілої птиці специфічні антитіла утворюються дуже повільно, але вдруге на ІБХ вона не хворіє.
Діагноз на ІБХ ставлять на основі епізоотологічних даних, вивчення особливостей прояву хвороби та результатів розтину курчат.
Профілактика Виконують загальні ветеренарно-санітарні заходи, дотримують технологічних умов посадки та утримання курчат при вирощуванні. Виконують вимоги по запобіганню занесення інфекції в пташники й на територію господарств. Ведуть постійну боротьбу з комірними шкідниками і в цеху, де виробляють корми для молодняку.
21.05.2019
Інфекційна бурсальна хвороба
Інфекційний бурсит курей (Bursitis infectiosa galli, хвороба Гамборо) – висококонтагіозне захворювання курчат до 130-добового віку, що має як гострий, так і підгострий перебіг, характеризується діареєю, внутрішньом’язовими крововиливами, ураженням бурси Фабриціуса (клоакальної сумки), травного каналу та нирок.
Етіологія. Вірус стійкий у навколишньому середовищі, в приміщенні зберігає свою активність понад 3 міс., у кормах, воді і посліді – до 2 міс.
Епізоотологія. Хвороба дуже контагіозна, захворіти можуть до 100% курчат одного стада, загибель становить 40-60%. Головне джерело інфекції – заражена птиця, від якої в навколишнє середовище вірус виділяється 24-48 год до появи клінічних ознак. Збудник може передаватися з кормами, шкідниками кормів, обслуговуючим персоналом, дикими птахами (горобці, голуби). Важливе значення у поширенні інфекції має тривале вірусоносійство – протягом 2-3 міс.
Патогенез. Вірус ІБХ уражує переважно В-лімфоцити клоакальної сумки, спричинюючи атрофію лімфоїдних фолікулів.
Клінічні ознаки. Характерним для ІХБ є прояв клінічних ознак у 100% птиці тих стад, куди потрапив збудник. Серед перших ознак хвороби – діарея, що супроводжується виділенням водянистого посліду жовто-білого кольору. Хворі курчата пригнічені, скупчуються, пір’я скуйовджено-брудне, особливо навколо клоаки. Птиця відмовляється від корму та води. Триває хвороба 5-7 діб, після чого можуть мати місце ускладнення внаслідок проявів кокцидіозу чи колібактеріозу.
Патолого-анатомічні зміни. При розтині клоакальна сумка загиблих курчат вишневого кольору, збільшена у 2-3 рази, в деяких у її порожнині спостерігають згустки крові чи нагромадження фібрину. Під шкірою курчат крововиливи у грудних м’язах, м’язах стегна, крил. У травному каналі катарально-геморагічне запалення, в залозистому шлунку можуть мати місцеві крововиливи. У перехворілої птиці специфічні антитіла утворюються дуже повільно, але вдруге на ІБХ вона не хворіє.
Діагноз на ІБХ ставлять на основі епізоотологічних даних, вивчення особливостей прояву хвороби та результатів розтину курчат.
Профілактика Виконують загальні ветеренарно-санітарні заходи, дотримують технологічних умов посадки та утримання курчат при вирощуванні. Виконують вимоги по запобіганню занесення інфекції в пташники й на територію господарств. Ведуть постійну боротьбу з комірними шкідниками і в цеху, де виробляють корми для молодняку.