Хвороба Тешена – це інфекційне контагіозне захворювання, яке характеризується гострим перебігом з ураженням центральної нервової системи й супроводжується розладом координації рухів, судорожним скороченням м’язів тулуба, гіперестезією (підвищена больова чутливість) шкіри, прогресуючими парезами та паралічами кінцівок. Збудник ензоотичного енцефаломієліту свиней—РНК— геномний вірус. До вірусу сприятливі тільки домашні та дикі свині, переважно віком від 2 до 10 міс. Джерелом збудника інфекції є клінічно й латентно хворі, а також перехворілі на ензоотичний енцефаломієліт тварини (вірусоносії).
Потрапляючи через слизову оболонку носової порожнини, вірус ензоотичного енцефаломієліту по нюхових нервах проникає в головний мозок і спричиняє запальний процес м’якої мозкової оболонки та сірої речовини мозку. Потім уражуються спинний мозок і мозочок. Запальний процес у тканинах центральної нервової системи призводить до різних порушень життєдіяльності організму. При ураженні мозочку спостерігається хитка хода, тварина падає.
Інкубаційний період захворювання триває 1—4 тижні, у середньому — 9—14 діб, інколи — до 60 діб, який закінчується короткотривалим підвищенням температури тіла. Після цього з’являються характерні симптоми хвороби. При блискавичному перебігу хвороби смерть тварини настає через 48 годин після появи симптомів. Гострий перебіг трапляється частіше. Спочатку тварина кульгає на одну з тазових кінцівок, хворі свині лежать, іноді стоять на колінах або приймають позу сидячого собаки. Рух стає утрудненим, тварина часто падає. Летальність серед захворілих досягає 80—90%. При підгострій формі нервові явища виражені не дуже різко, хвороба триває 6—10 діб. Частина тварин видужує. Проте у багатьох залишаються ускладнення у вигляді паралічів. Хронічний перебіг хвороби триває кілька тижнів і спостерігається переважно у дорослих тварин. Захворілі свині довго лежать, насилу встають, невпевнено пересуваються.
Суттєві патолого-анатомічні зміни виявляють тільки у центральній нервовій системі. Вони характеризуються гіперемією мозкових оболонок, їхньою серозною інфільтрацією, набряком м’якої мозкової оболонки і сірої речовини мозку, переповненням судинних сплетінь, гіперемією слизової оболонки носа й придаткових порожнин. Часто спостерігаються зміни, характерні для інших хвороб: бронхіт, набряк легень, пневмонія, катаральне або геморагічне запалення слизової оболонки шлунка і кишечнику, збільшення селезінки та печінки, крововиливи, переповнення сечового міхура.
Діагноз ставлять на основі епізоотологічних, клінічних та патолого-анатомічних даних з урахуванням результатів лабораторних досліджень. Для лабораторної діагностики в державну лабораторію ветеринарної медицини направляють матеріал від загиблих та вимушено забитих тварин з клінічними ознаками парезів і паралічу (шматочки мозочку, довгастого мозку та поперекової частини спинного мозку розміром 1—2 см). При встановленні діагнозу слід виключити хворобу Ауєски, сказ, класичну чуму свиней, лістеріоз, а також отруєння, у тому числі кухонною сіллю, соланіном.
Оскільки на сьогодні лікування хвороби Тешена не розроблене, фахівці рекомендують основну увагу приділяти профілактиці і, зокрема, вакцинації. Вона пристосовується до 2-х місячного віку, коли з’являється підвищений ризик захворювання. Повторна вакцинація (ревакцинація) проводиться через 3 місяці, для дорослих особин – через 10 місяців. Свиноматки прищеплюються на будь-якому терміні, однак за 21 добу до опоросу вакцинацію робити не рекомендовано.
09.04.2019
Хвороба Тешена
Хвороба Тешена – це інфекційне контагіозне захворювання, яке характеризується гострим перебігом з ураженням центральної нервової системи й супроводжується розладом координації рухів, судорожним скороченням м’язів тулуба, гіперестезією (підвищена больова чутливість) шкіри, прогресуючими парезами та паралічами кінцівок. Збудник ензоотичного енцефаломієліту свиней—РНК— геномний вірус. До вірусу сприятливі тільки домашні та дикі свині, переважно віком від 2 до 10 міс. Джерелом збудника інфекції є клінічно й латентно хворі, а також перехворілі на ензоотичний енцефаломієліт тварини (вірусоносії).
Потрапляючи через слизову оболонку носової порожнини, вірус ензоотичного енцефаломієліту по нюхових нервах проникає в головний мозок і спричиняє запальний процес м’якої мозкової оболонки та сірої речовини мозку. Потім уражуються спинний мозок і мозочок. Запальний процес у тканинах центральної нервової системи призводить до різних порушень життєдіяльності організму. При ураженні мозочку спостерігається хитка хода, тварина падає.
Інкубаційний період захворювання триває 1—4 тижні, у середньому — 9—14 діб, інколи — до 60 діб, який закінчується короткотривалим підвищенням температури тіла. Після цього з’являються характерні симптоми хвороби. При блискавичному перебігу хвороби смерть тварини настає через 48 годин після появи симптомів. Гострий перебіг трапляється частіше. Спочатку тварина кульгає на одну з тазових кінцівок, хворі свині лежать, іноді стоять на колінах або приймають позу сидячого собаки. Рух стає утрудненим, тварина часто падає. Летальність серед захворілих досягає 80—90%. При підгострій формі нервові явища виражені не дуже різко, хвороба триває 6—10 діб. Частина тварин видужує. Проте у багатьох залишаються ускладнення у вигляді паралічів. Хронічний перебіг хвороби триває кілька тижнів і спостерігається переважно у дорослих тварин. Захворілі свині довго лежать, насилу встають, невпевнено пересуваються.
Суттєві патолого-анатомічні зміни виявляють тільки у центральній нервовій системі. Вони характеризуються гіперемією мозкових оболонок, їхньою серозною інфільтрацією, набряком м’якої мозкової оболонки і сірої речовини мозку, переповненням судинних сплетінь, гіперемією слизової оболонки носа й придаткових порожнин. Часто спостерігаються зміни, характерні для інших хвороб: бронхіт, набряк легень, пневмонія, катаральне або геморагічне запалення слизової оболонки шлунка і кишечнику, збільшення селезінки та печінки, крововиливи, переповнення сечового міхура.
Діагноз ставлять на основі епізоотологічних, клінічних та патолого-анатомічних даних з урахуванням результатів лабораторних досліджень. Для лабораторної діагностики в державну лабораторію ветеринарної медицини направляють матеріал від загиблих та вимушено забитих тварин з клінічними ознаками парезів і паралічу (шматочки мозочку, довгастого мозку та поперекової частини спинного мозку розміром 1—2 см). При встановленні діагнозу слід виключити хворобу Ауєски, сказ, класичну чуму свиней, лістеріоз, а також отруєння, у тому числі кухонною сіллю, соланіном.
Оскільки на сьогодні лікування хвороби Тешена не розроблене, фахівці рекомендують основну увагу приділяти профілактиці і, зокрема, вакцинації. Вона пристосовується до 2-х місячного віку, коли з’являється підвищений ризик захворювання. Повторна вакцинація (ревакцинація) проводиться через 3 місяці, для дорослих особин – через 10 місяців. Свиноматки прищеплюються на будь-якому терміні, однак за 21 добу до опоросу вакцинацію робити не рекомендовано.