Інфекційні хвороби у домашніх тварин трапляються досить часто. Деякі з них (сказ, лептоспіроз, бруцельоз та інші) становлять реальну небезпеку не тільки для життя і здоров’я тварин, а й людини.
Хвороба Ауєски. Її ще називають «помилковим сказом» через схожу симптоматику. Хвороба протікає в гострій формі, і, на жаль, у собак, незалежно від віку і породи, захворювання призводить до летального результату.
Головним джерелом зараження є хворі тварини. Особливу небезпеку хвороба Ауєски представляє для цуценят, молодих собак з несформованою, ослабленою імунною системою. Важливо розуміти, що не тільки нещеплені, але також оброблені сироваткою собаки з поганим імунітетом можуть бути відмінним джерелом хвороби. Вірус поширюється повітряно-крапельним і аліментарним (з їжею і питвом) шляхами.
Величезна кількість шкідливих агентів потрапляє у навколишнє середовище з виділеннями з ротової і носової порожнин хворої тварини, зовнішніх статевих органів, молоком, сечею. Вірус досить стійкий у зовнішньому середовищі, а тому протягом тривалого часу зберігає свою здатність до зараження. Потрапивши у грунт, він залишається життєздатним протягом 2-3 тижнів влітку, взимку – 5-6 тижнів. Інфікування відбувається при безпосередньому тісному контакті здорових з інфікованими особами, при поїданні інфікованих гризунів, заражених кормів, сирої свинини, що не пройшов належну обробку, м`яса, субпродуктів, отриманих від перехворілих, хворих тварин, вживанні води, в якій міститься збудник, через предмети побуту, інвентар. У собачих вольєрах збудник може зберігати свою вірулентність (тобто здатність до зараження) аж до 20 тижнів! Зрозуміло, якщо приміщення не було продезінфіковано.
Інкубаційний період триває 2-4 доби після зараження. Тварини швидко втрачають апетит, у них спостерігається сильна слинотеча, блювота і задишка, але при цьому звичайно немає ніякої гарячки. Періоди апатії чергуються з періодами хвилювання, у деяких тварин спостерігаються панічні атаки. Незабаром пес стає сильно заляканим і нервовим.
Собака як би «кусає» навколишній повітря, але агресивність відносно людини відсутня.
Важкий свербіж, супроводжуваний каліцтвом, зустрічається у більшості випадків даного захворювання. Під цим розуміється, що шкіра у тварини свербить настільки сильно, що вона починає гризти собі лапи, часом розриваючи їх до кісток.
Дуже часто спостерігаються різноманітні неврологічні симптоми, що проявляються у неадекватній поведінці. У цей період можливі прояви агресії по відношенню до інших тварин, що дає багатьом господарям підстави запідозрити наявність у вихованця сказу. Нерідко виявляються паралічі або параплегії.
Як правило, смерть тварини настає протягом 24 годин з моменту прояву клінічних симптомів. Слід зауважити, що хворі тварини завжди ховаються у затишних, затемнених місцях. Собаки також можуть хрипко скавчати з виділенням з ротової порожнини значної кількості пінистої слини, яка при цьому не відвисає до підлоги, як при хворобі на сказ!
Діагноз при цій хворобі встановлюють на підставі характерних клініко-епізоотологічних показників, патологоанатомічних даних і результатів лабораторних досліджень. Аналізи крові, сечі, інших біологічних рідин, – всі вони допоможуть виявити сам факт наявності хвороби, але збудника так і не відшукати. Найбільш надійним методом діагностики є дослідження патологічного матеріалу, отриманого при розтині загиблих тварин.
На жаль, лікування хвороби Ауєски у собак знаходиться, фактично, у зародковому стані. Якщо тварині дуже пощастить, і хвороба буде виявлена на ранніх стадіях, то майже напевно допоможе полівалентна сироватка. Свербіж знімають ударними дозами антигістамінних препаратів і кортикостероїдів. Щоб зменшити занепокоєння, використовують заспокійливі та седативні лікарські засоби.
До уваги власників собак! За наявності у пса означених симптомів, намагайтеся з твариною не контактувати, її ізолювати, при можливості замкнувши у вольєрі. Тільки досвідчений ветеринар зможе поставити правильний диференціальний діагноз і розрізнити хворобу Ауєски від сказу.
02.01.2019
Хвороба Ауєски у собак
Інфекційні хвороби у домашніх тварин трапляються досить часто. Деякі з них (сказ, лептоспіроз, бруцельоз та інші) становлять реальну небезпеку не тільки для життя і здоров’я тварин, а й людини.
Хвороба Ауєски. Її ще називають «помилковим сказом» через схожу симптоматику. Хвороба протікає в гострій формі, і, на жаль, у собак, незалежно від віку і породи, захворювання призводить до летального результату.
Головним джерелом зараження є хворі тварини. Особливу небезпеку хвороба Ауєски представляє для цуценят, молодих собак з несформованою, ослабленою імунною системою. Важливо розуміти, що не тільки нещеплені, але також оброблені сироваткою собаки з поганим імунітетом можуть бути відмінним джерелом хвороби. Вірус поширюється повітряно-крапельним і аліментарним (з їжею і питвом) шляхами.
Величезна кількість шкідливих агентів потрапляє у навколишнє середовище з виділеннями з ротової і носової порожнин хворої тварини, зовнішніх статевих органів, молоком, сечею. Вірус досить стійкий у зовнішньому середовищі, а тому протягом тривалого часу зберігає свою здатність до зараження. Потрапивши у грунт, він залишається життєздатним протягом 2-3 тижнів влітку, взимку – 5-6 тижнів. Інфікування відбувається при безпосередньому тісному контакті здорових з інфікованими особами, при поїданні інфікованих гризунів, заражених кормів, сирої свинини, що не пройшов належну обробку, м`яса, субпродуктів, отриманих від перехворілих, хворих тварин, вживанні води, в якій міститься збудник, через предмети побуту, інвентар. У собачих вольєрах збудник може зберігати свою вірулентність (тобто здатність до зараження) аж до 20 тижнів! Зрозуміло, якщо приміщення не було продезінфіковано.
Інкубаційний період триває 2-4 доби після зараження. Тварини швидко втрачають апетит, у них спостерігається сильна слинотеча, блювота і задишка, але при цьому звичайно немає ніякої гарячки. Періоди апатії чергуються з періодами хвилювання, у деяких тварин спостерігаються панічні атаки. Незабаром пес стає сильно заляканим і нервовим.
Собака як би «кусає» навколишній повітря, але агресивність відносно людини відсутня.
Важкий свербіж, супроводжуваний каліцтвом, зустрічається у більшості випадків даного захворювання. Під цим розуміється, що шкіра у тварини свербить настільки сильно, що вона починає гризти собі лапи, часом розриваючи їх до кісток.
Дуже часто спостерігаються різноманітні неврологічні симптоми, що проявляються у неадекватній поведінці. У цей період можливі прояви агресії по відношенню до інших тварин, що дає багатьом господарям підстави запідозрити наявність у вихованця сказу. Нерідко виявляються паралічі або параплегії.
Як правило, смерть тварини настає протягом 24 годин з моменту прояву клінічних симптомів. Слід зауважити, що хворі тварини завжди ховаються у затишних, затемнених місцях. Собаки також можуть хрипко скавчати з виділенням з ротової порожнини значної кількості пінистої слини, яка при цьому не відвисає до підлоги, як при хворобі на сказ!
Діагноз при цій хворобі встановлюють на підставі характерних клініко-епізоотологічних показників, патологоанатомічних даних і результатів лабораторних досліджень. Аналізи крові, сечі, інших біологічних рідин, – всі вони допоможуть виявити сам факт наявності хвороби, але збудника так і не відшукати. Найбільш надійним методом діагностики є дослідження патологічного матеріалу, отриманого при розтині загиблих тварин.
На жаль, лікування хвороби Ауєски у собак знаходиться, фактично, у зародковому стані. Якщо тварині дуже пощастить, і хвороба буде виявлена на ранніх стадіях, то майже напевно допоможе полівалентна сироватка. Свербіж знімають ударними дозами антигістамінних препаратів і кортикостероїдів. Щоб зменшити занепокоєння, використовують заспокійливі та седативні лікарські засоби.
До уваги власників собак! За наявності у пса означених симптомів, намагайтеся з твариною не контактувати, її ізолювати, при можливості замкнувши у вольєрі. Тільки досвідчений ветеринар зможе поставити правильний диференціальний діагноз і розрізнити хворобу Ауєски від сказу.