Міф №1: Небезпечні тільки «скажені» тварини
Це невірно! До лікаря треба йти, навіть якщо покусав (подряпав) цілком здоровий на вигляд звір. Збудник сказу може перебувати в слині тварини до появи перших видимих ознак захворювання. Тобто звір може вести себе цілком «нормально», але вже бути заразливим. У групі ризику, яка обожнює усіх «пухнастиків» є, насамперед, діти. Не підпускайте їх до незнайомих тварин – і диких, і домашніх! Дикі тварини зі сказом тягнуться до людей і часто поводяться не агресивно. Якщо ви бачите дику тварину (лисицю, вовка, єнота, будь-якого гризуна), яка не боїться людини, у жодному випадку не треба підходити до неї! Сказ – невиліковна хвороба, від якої щорічно у світі гине близько 30 тисяч людей. І врятувати від неї може лише вакцинація.
Міф №2: Нападника–звіра треба знищувати
Ні в якому разі! Вам потрібна ця тварина – і бажано жива! Якщо цапнув собака, який гуляв з господарем, обов’язково візьміть у господаря тварини номер телефона та негайно зверніться до найближчого антирабічного пункту. Його співробітники нададуть першу допомогу, зв’яжуться з ветеринарами, і ті повідомлять, що робити з твариною далі. Сучасна схема екстреної профілактики сказу – це обробка ран, подряпин, тріщин і «місць ослюнень». Потім введення антирабічної вакцини: обов’язково в день укусу, а в особливо небезпечних випадках ще й однократне введення антирабічного імуноглобуліну.
Якщо тривога виявиться невиправданою, ви зможете достроково припинити курс лікування. Напала лисиця, а людина героїчно вбила її? Діагноз визначать в лабораторії ветеринарної медицини, куда треба доставити вбиту тварину.
Сказ лікується майже на 100 %, якщо після укусу ви пройшли повний курс вакцинації, але й на 100% смертельний, якщо вже з’явилися перші симптоми хвороби. Інкубаційний період сказу триває від 10 до 90 днів, у рідких випадках – до 1 року. Перші ознаки хвороби проявляються на місці укусу: рубець припухає, червоніє, на укушеної ділянці тіла з’являються свербіж і біль. Далі – температура, зниження апетиту, загальне нездужання.
Важливо! Якщо вас вкусила тварина – промийте рану водою, потім розчином господарського мила (можна використати йод, зеленку), рану забинтувати або накласти антисептичну пов’язку та звернутися до травмпункту! Рішення, чи починати робити щеплення від сказу, повинен прийняти лікар.
22.12.2018
Найпоширеніші міфи про сказ
Міф №1: Небезпечні тільки «скажені» тварини
Це невірно! До лікаря треба йти, навіть якщо покусав (подряпав) цілком здоровий на вигляд звір. Збудник сказу може перебувати в слині тварини до появи перших видимих ознак захворювання. Тобто звір може вести себе цілком «нормально», але вже бути заразливим. У групі ризику, яка обожнює усіх «пухнастиків» є, насамперед, діти. Не підпускайте їх до незнайомих тварин – і диких, і домашніх! Дикі тварини зі сказом тягнуться до людей і часто поводяться не агресивно. Якщо ви бачите дику тварину (лисицю, вовка, єнота, будь-якого гризуна), яка не боїться людини, у жодному випадку не треба підходити до неї! Сказ – невиліковна хвороба, від якої щорічно у світі гине близько 30 тисяч людей. І врятувати від неї може лише вакцинація.
Міф №2: Нападника–звіра треба знищувати
Ні в якому разі! Вам потрібна ця тварина – і бажано жива! Якщо цапнув собака, який гуляв з господарем, обов’язково візьміть у господаря тварини номер телефона та негайно зверніться до найближчого антирабічного пункту. Його співробітники нададуть першу допомогу, зв’яжуться з ветеринарами, і ті повідомлять, що робити з твариною далі. Сучасна схема екстреної профілактики сказу – це обробка ран, подряпин, тріщин і «місць ослюнень». Потім введення антирабічної вакцини: обов’язково в день укусу, а в особливо небезпечних випадках ще й однократне введення антирабічного імуноглобуліну.
Якщо тривога виявиться невиправданою, ви зможете достроково припинити курс лікування. Напала лисиця, а людина героїчно вбила її? Діагноз визначать в лабораторії ветеринарної медицини, куда треба доставити вбиту тварину.
Сказ лікується майже на 100 %, якщо після укусу ви пройшли повний курс вакцинації, але й на 100% смертельний, якщо вже з’явилися перші симптоми хвороби. Інкубаційний період сказу триває від 10 до 90 днів, у рідких випадках – до 1 року. Перші ознаки хвороби проявляються на місці укусу: рубець припухає, червоніє, на укушеної ділянці тіла з’являються свербіж і біль. Далі – температура, зниження апетиту, загальне нездужання.
Важливо! Якщо вас вкусила тварина – промийте рану водою, потім розчином господарського мила (можна використати йод, зеленку), рану забинтувати або накласти антисептичну пов’язку та звернутися до травмпункту! Рішення, чи починати робити щеплення від сказу, повинен прийняти лікар.