Пацюки – джерело і переносники багатьох інфекційних недуг

Пацюк (Rattus) — рід ссавців родини мишових (Muridae) ряду мишоподібні (Muriformes) надряду гризуни (Rodentia). Нерідко пацюків називають щурами. Вони є супутниками господарської діяльності людини і завдають значних збитків, поїдаючи велику кількість кормів та продуктів. Окрім того, пацюки небезпечні тим, що передають близько 200 інфекційних, інвазійних захворювань тваринам та людям через бліх, кліщів та інших паразитів. Найбільш небезпечними хворобами, у розповсюдженні яких важливу роль відіграють гризуни, є наступні:

-сибірка – всі гризуни сприятливі до сибірки. Зважаючи на те, що спори збудника сибірки десятки років можуть зберігатися у землі, гризуни, утворюючи нори, механічно виносять ці спори на поверхню;       

-туляремія – в природі на туляремію хворіють гризуни. Менш чутливі до цього захворювання собаки, коти та сільськогосподарські тварини. Останні заражаються туляремією від хворих гризунів у природних вогнищах цієї хвороби, які зберігають активність до 50 років і більше. Людині передається ця хвороба через укуси комарів, степків, а також при знятті шкір з водяних щурів і через заражену воду;

-бруцельоз – дуже небезпечне хронічне захворювання сільськогосподарських тварин та людей;

-хвороба Ауєскі – небезпечне вірусне захворювання сільськогосподарських тварин. Постійним джерелом збудника хвороби в природі є гризуни;

-лептоспіроз – інфекційне захворювання сільськогосподарських тварин і людини. Гризуни є резервуаром цього захворювання. Перехворівши цією хворобою гризуни на довгий час залишаються лептоспіроносіями, виділяючи збудник у навколишнє середовище. Основний шлях передачі збудника тваринам – через воду. Особливу загрозу становлять калюжі, ставки, болота;

-ботулізм – в трупах гризунів розмножуються збудники ботулізму з утворенням сильної отрути. Тварини, поїдаючи такі трупи, отримують сильне отруєння. Токсин може виділятися у навколишнє середовище з екскрементами щурів.

Гризуни переносять чуму, ящур, бешиху, кокцидіоз, сказ.

На земній кулі налічується більше 2500 видів гризунів. Серед найпоширеніших видів ті, які живуть у приміщеннях або біля населених пунктів.

Сірий пацюк  – досить велика тварина, яка веде нічний спосіб життя. Маса тіла дорослого щура сягає 150–800 грамів. На рік щуряча сім’я дає понад 800 осіб. Через високу плодючість їм необхідно багато корму, а також води, без якої вони не можуть жити більше 36 годин. У щурів розвинені нюх, смак, слух, проте зір поганий. Зазвичай вони живуть замкненими колоніями до декількох десятків особин.

Миша хатня – маленький гризун у порівнянні з сірим щуром, але здатний з’їдати велику кількість корму та продуктів. Одна сім’я на рік може дати до 800 особин, статевозрілими миші стають у 2 місяці, вагітність триває 18-20 днів. Миші живуть 2 – 3роки.

Миша польова або полівка – відрізняється від хатніх мишей розміром (маса тіла – до 70 грамів) і способом життя, вони живуть колоніями у степу, в лісі. Для розмноження утворюють гнізда в землі з великою кількістю ходів. Особливо великий збиток наносять посівам. Дуже плодовиті. Статевозрілими стають у 20-30 днів, вагітність триває 18 днів. Один раз на місяць самки приносять 8–10 мишенят. Якщо 5 пар полівок помістити у сприятливі умови, то до кінця року загальна їх кількість разом з потомством складе 6 мільярдів. У разі незадовільних умов, їх кількість різко зменшується. Але завдяки плодючості так само швидко поповнюється.

Високоякісними, ефективними засобами боротьби з гризунами є готові принади: «Стоп гризун», «Дерат», «Смерть щурам», « Бродісан».