В деяких районах області склалися несприятливі погодні умови для перезимівлі озимих культур, зокрема утворення льодяної кірки під час випадання опадів у вигляді дощу чи мокрого снігу при мінусовій температурі повітря.
Льодяна кірка дуже шкідлива, особливо в морозні зими. Розрізняють притерту і підвищену льодяні кірки. Особливо шкідлива притерта прозора кірка, коли утворюється шар льоду 10-12 см завтовшки, щільно притертого до ґрунту. Під кіркою порушується газообмін, рослини відчувають нестачу кисню. У них переважає аеробне дихання з утворенням спирту, який токсично діє на клітини. Крім того може спостерігатись механічне травмування льодом вузла кущіння. Шкодочинність льодяної кірки визначається її товщиною, тривалістю покриття нею рослин, температурою повітря та ступенем загартованості покритих нею рослин. Чим товстіша кірка та довший період її дії і нижча температура повітря, тим більші наслідки.
Притерта крижана кірка, коли рослини повністю нею покриті, надає завжди шкідливу дію. Якщо зверху притертої крижаної кірки є листя, то пагубна дія знижується, оскільки між льодом і листям існують невеликі пори, які дозволяють забезпечити газообмін. Сутність газообміну полягає в тому, що при диханні рослин вуглекислий газ (СО2) що утворився, частково виходить на поверхню і частково надходить кисень (О2), що забезпечує життя рослинам. Якщо листя рослин озимих культур не виходять на поверхню притертою крижаної кірки, то такі озимі приречені на повну або часткову загибель, так як накопичується велика кількість вуглекислого газу в тканинах рослин, і вони гинуть від удушення. Причому існує закономірність: чим нижче негативні температури, тим швидше рослини гинуть.
Притерту льодяну кірку знищують, посипаючи її торфом, попелом, перегноєм, мінеральними добривами. Повне знищення притертої кірки не можливе.
Підвищена льодяна кірка утворюється внаслідок замерзання води над рослинами. Здебільшого вона не шкодить рослинам, навіть відіграє певну захисну роль, але при тривалому її зберіганні може створюватися «парниковий ефект» і рослини можуть загинути від випрівання, внаслідок відновлення вегетації. Єдиним ефективним і економічно виправданим методом боротьби із товстою підвішеною кіркою зараз може бути коткування полів кільчасто-шпоровими катками. Ефективність буде на тих полях, де методом проби видно що кірка дійсно руйнується. При тонкій підвішеній кірці зазвичай значного пошкодження рослин не спостерігається.
Агрономам сільгосппідприємств у зв’язку з цим слід обов’язково здійснити моніторинг полів озимини та визначитись з необхідністю проведення захисних заходів. При цьому слід пам’ятати, що загибель озимих ячменю та пшениці можливе при наявності притертої крижаної кірки більше 30 діб. Ріпак не витримує крижаної кірки взагалі і навіть при незначному пошкодженні рослин льодом на рослинах слід очікувати розвиток хвороб.
Сигналізаційне повідомлення №1 від 10.02.2017 року
В деяких районах області склалися несприятливі погодні умови для перезимівлі озимих культур, зокрема утворення льодяної кірки під час випадання опадів у вигляді дощу чи мокрого снігу при мінусовій температурі повітря.
Льодяна кірка дуже шкідлива, особливо в морозні зими. Розрізняють притерту і підвищену льодяні кірки. Особливо шкідлива притерта прозора кірка, коли утворюється шар льоду 10-12 см завтовшки, щільно притертого до ґрунту. Під кіркою порушується газообмін, рослини відчувають нестачу кисню. У них переважає аеробне дихання з утворенням спирту, який токсично діє на клітини. Крім того може спостерігатись механічне травмування льодом вузла кущіння. Шкодочинність льодяної кірки визначається її товщиною, тривалістю покриття нею рослин, температурою повітря та ступенем загартованості покритих нею рослин. Чим товстіша кірка та довший період її дії і нижча температура повітря, тим більші наслідки.
Притерта крижана кірка, коли рослини повністю нею покриті, надає завжди шкідливу дію. Якщо зверху притертої крижаної кірки є листя, то пагубна дія знижується, оскільки між льодом і листям існують невеликі пори, які дозволяють забезпечити газообмін. Сутність газообміну полягає в тому, що при диханні рослин вуглекислий газ (СО2) що утворився, частково виходить на поверхню і частково надходить кисень (О2), що забезпечує життя рослинам. Якщо листя рослин озимих культур не виходять на поверхню притертою крижаної кірки, то такі озимі приречені на повну або часткову загибель, так як накопичується велика кількість вуглекислого газу в тканинах рослин, і вони гинуть від удушення. Причому існує закономірність: чим нижче негативні температури, тим швидше рослини гинуть.
Притерту льодяну кірку знищують, посипаючи її торфом, попелом, перегноєм, мінеральними добривами. Повне знищення притертої кірки не можливе.
Підвищена льодяна кірка утворюється внаслідок замерзання води над рослинами. Здебільшого вона не шкодить рослинам, навіть відіграє певну захисну роль, але при тривалому її зберіганні може створюватися «парниковий ефект» і рослини можуть загинути від випрівання, внаслідок відновлення вегетації. Єдиним ефективним і економічно виправданим методом боротьби із товстою підвішеною кіркою зараз може бути коткування полів кільчасто-шпоровими катками. Ефективність буде на тих полях, де методом проби видно що кірка дійсно руйнується. При тонкій підвішеній кірці зазвичай значного пошкодження рослин не спостерігається.
Агрономам сільгосппідприємств у зв’язку з цим слід обов’язково здійснити моніторинг полів озимини та визначитись з необхідністю проведення захисних заходів. При цьому слід пам’ятати, що загибель озимих ячменю та пшениці можливе при наявності притертої крижаної кірки більше 30 діб. Ріпак не витримує крижаної кірки взагалі і навіть при незначному пошкодженні рослин льодом на рослинах слід очікувати розвиток хвороб.