Ми завжди бажаємо аграріям гарного вражаю, але однією з основних складових вдалого року для сільгоспвиробників є якісне збереження вже отриманого зерна.
При збереженні зернових культур на токах та сховищах у власних господарствах втрати становлять 8–10% від зібраного врожаю (наукові данні), тому потрібно опанувати нюанси зберігання зернової продукції.
Зерно зберігають як у закритий, так і у відкритий спосіб. У першому випадку — на складах, у силосних ямах, бункерах. За таких умов оброблену зернову масу можна зберігати тривалий час. Відкритий спосіб підходить для свіжозібраного зерна на стадіях післязбиральної обробки. Зернову масу розміщують на майданчиках насипом чи у вигляді буртів для тимчасового зберігання. Кормове зерно можна зберігати більш тривалий час у буртах, контейнерах, укритих поліетиленовою плівкою.
Виділяються наступні базові технології зберігання, які найбільш придатні для промислового використання — зберігання зерна у сухому стані; в умовах герметизації; за рахунок консервування. Ефективність вказаних технологій потрібно оцінювати за показниками тривалості й надійності збереження якості зерна, рівнів енерго- й ресурсовитрат. Найчастіше сухе зерно культур, незалежно від напрямів його використання, зберігають у стаціонарних сховищах.
Під час визначення умови зберігання зерна, необхідно, насамперед, встановити структуру зернової маси. Це — суміш компонентів, більшість з яких є живими об’єктами із властивими їм фізіологічними функціями, а саме: зерно дозріває й дихає. Мікроорганізми (кліщі, комахи), наслідком життєдіяльності яких є зігрівання зернової маси, створюють умови для проростання, пліснявіння, забруднення і пошкодження зерна. Цьому сприяє також зерно бур’янів, рештки стебел, листя, суцвіття основної культури й інших рослин. Часто зернова маса містить мінеральні домішки — камінці, землю, пісок, що, в цілому, негативно впливає на стан і якість зерна. Повітря в міжзернових прошарках значно відрізняється від повітря навколишнього середовища. Як правило, воно має вищу температуру й відносну вологість, більший вміст діоксиду вуглецю. В умовах зберігання зерна (охолодження чи герметизації зернової маси) його показники можуть змінюватися за газовим складом, температурою, відносною вологістю, барометричним тиском. Тому за встановлення режимів зберігання зернової маси необхідно, насамперед, враховувати її структурний склад. Режими зберігання мають зводити до мінімуму фізіологічні процеси в зерновій масі, унеможливлювати життєдіяльність шкідників і розвиток мікрофлори. Зерно необхідно зберігати в сухому стані, піддавати охолодженню чи герметизації з урахуванням його призначення.
Основними чинниками, від яких залежить стан зернової маси, є вологість, температура й доступ кисню до зерна. Встановлено, що на терміни зберігання і якість зерна суттєво впливають механічні та смітні домішки, мікроорганізми, комахи, кліщі й параметри повітря.
Ціле зерно з низькою вологістю — більш крихке, тому руйнується при незначній деформації. За рахунок підсушування оболонки втрачають вологу й більше подрібнюються у вальцьових верстатах під час виробництва борошна. Зі збільшенням вологості проміжні продукти подрібнення стають пластичніші, у результаті чого розмір деформації збільшується і відбувається менше подрібнення оболонок, які потрапляють до готової продукції. У свою чергу, підсушування проміжних продуктів подрібнення зерна залежить від параметрів повітряного середовища у виробничих приміщеннях борошномельного заводу.
Зерно повинне мати таку вологість, за якої припиняється або значно уповільнюється фізіологічний процес дихання його маси. Водночас, вологість має бути значно нижчою за критичний рівень, встановлений для зерна окремо взятої культури. Охолодження базується на принципі термоанабіозу й основне його спрямування — це пригнічення життєдіяльності тих компонентів зернової маси, які залежать безпосередньо від температури — мікроорганізмів, комах, кліщів. Так, за температури 15°С знижується активність комах; за 10°С – більшість із них впадають у стан спокою; за 5°С – уповільнюється розвиток цвілі; за 0°С – можлива загибель більшості комах.
Останнім часом зростає кількість металевих сховищ для зберігання зерна, так звані «силоси». Основна їх перевага: швидке будівництво на основі збірних, завчасно підготовлених елементів, механізація завантажувально-розвантажувальних робіт, можливість герметизації, контроль за режимами зберігання зерна. Але все ж металеві сховища для зберігання зерна не є принципово новими у технологіях зберігання, оскільки їх раніше використовували у вигляді оперативних чи накопичувальних ємностей у складі механізованих потокових ліній для приймання, очищення і сушіння врожаю зерна. Проблема технології зберігання зерна у сховищах торкається низки питань: власне, умови збереження, допустимі терміни тощо. Аналіз опублікованих матеріалів показує, що технологія зберігання зерна в металевих сховищах до кінця не відпрацьована й не може бути механічно перенесена з іншого досвіду, оскільки сховища для зерна експлуатують, як правило, на відкритих незахищених майданчиках, через що вони зазнають значної дії зовнішніх факторів, тому. невизначеною залишається кінетика зміни температури й вологості зерна у даних сховищах.
Удосконалення технології зберігання зерна з використанням спрямованих повітряних потоків, полягає у створенні оптимальних умов роботи технологічного обладнання, що забезпечується за рахунок науково-обґрунтованих параметрів (температури та відносної вологості у зерносховищах) повітря у виробничих приміщеннях. Цей підхід дає змогу підтримувати необхідну вологість зерна і продуктів його переробки, що дозволяє отримувати готову продукцію покращеної якості.
04.09.2018
Особливості зберігання зерна
Ми завжди бажаємо аграріям гарного вражаю, але однією з основних складових вдалого року для сільгоспвиробників є якісне збереження вже отриманого зерна.
При збереженні зернових культур на токах та сховищах у власних господарствах втрати становлять 8–10% від зібраного врожаю (наукові данні), тому потрібно опанувати нюанси зберігання зернової продукції.
Зерно зберігають як у закритий, так і у відкритий спосіб. У першому випадку — на складах, у силосних ямах, бункерах. За таких умов оброблену зернову масу можна зберігати тривалий час. Відкритий спосіб підходить для свіжозібраного зерна на стадіях післязбиральної обробки. Зернову масу розміщують на майданчиках насипом чи у вигляді буртів для тимчасового зберігання. Кормове зерно можна зберігати більш тривалий час у буртах, контейнерах, укритих поліетиленовою плівкою.
Виділяються наступні базові технології зберігання, які найбільш придатні для промислового використання — зберігання зерна у сухому стані; в умовах герметизації; за рахунок консервування. Ефективність вказаних технологій потрібно оцінювати за показниками тривалості й надійності збереження якості зерна, рівнів енерго- й ресурсовитрат. Найчастіше сухе зерно культур, незалежно від напрямів його використання, зберігають у стаціонарних сховищах.
Під час визначення умови зберігання зерна, необхідно, насамперед, встановити структуру зернової маси. Це — суміш компонентів, більшість з яких є живими об’єктами із властивими їм фізіологічними функціями, а саме: зерно дозріває й дихає. Мікроорганізми (кліщі, комахи), наслідком життєдіяльності яких є зігрівання зернової маси, створюють умови для проростання, пліснявіння, забруднення і пошкодження зерна. Цьому сприяє також зерно бур’янів, рештки стебел, листя, суцвіття основної культури й інших рослин. Часто зернова маса містить мінеральні домішки — камінці, землю, пісок, що, в цілому, негативно впливає на стан і якість зерна. Повітря в міжзернових прошарках значно відрізняється від повітря навколишнього середовища. Як правило, воно має вищу температуру й відносну вологість, більший вміст діоксиду вуглецю. В умовах зберігання зерна (охолодження чи герметизації зернової маси) його показники можуть змінюватися за газовим складом, температурою, відносною вологістю, барометричним тиском. Тому за встановлення режимів зберігання зернової маси необхідно, насамперед, враховувати її структурний склад. Режими зберігання мають зводити до мінімуму фізіологічні процеси в зерновій масі, унеможливлювати життєдіяльність шкідників і розвиток мікрофлори. Зерно необхідно зберігати в сухому стані, піддавати охолодженню чи герметизації з урахуванням його призначення.
Основними чинниками, від яких залежить стан зернової маси, є вологість, температура й доступ кисню до зерна. Встановлено, що на терміни зберігання і якість зерна суттєво впливають механічні та смітні домішки, мікроорганізми, комахи, кліщі й параметри повітря.
Ціле зерно з низькою вологістю — більш крихке, тому руйнується при незначній деформації. За рахунок підсушування оболонки втрачають вологу й більше подрібнюються у вальцьових верстатах під час виробництва борошна. Зі збільшенням вологості проміжні продукти подрібнення стають пластичніші, у результаті чого розмір деформації збільшується і відбувається менше подрібнення оболонок, які потрапляють до готової продукції. У свою чергу, підсушування проміжних продуктів подрібнення зерна залежить від параметрів повітряного середовища у виробничих приміщеннях борошномельного заводу.
Зерно повинне мати таку вологість, за якої припиняється або значно уповільнюється фізіологічний процес дихання його маси. Водночас, вологість має бути значно нижчою за критичний рівень, встановлений для зерна окремо взятої культури. Охолодження базується на принципі термоанабіозу й основне його спрямування — це пригнічення життєдіяльності тих компонентів зернової маси, які залежать безпосередньо від температури — мікроорганізмів, комах, кліщів. Так, за температури 15°С знижується активність комах; за 10°С – більшість із них впадають у стан спокою; за 5°С – уповільнюється розвиток цвілі; за 0°С – можлива загибель більшості комах.
Останнім часом зростає кількість металевих сховищ для зберігання зерна, так звані «силоси». Основна їх перевага: швидке будівництво на основі збірних, завчасно підготовлених елементів, механізація завантажувально-розвантажувальних робіт, можливість герметизації, контроль за режимами зберігання зерна. Але все ж металеві сховища для зберігання зерна не є принципово новими у технологіях зберігання, оскільки їх раніше використовували у вигляді оперативних чи накопичувальних ємностей у складі механізованих потокових ліній для приймання, очищення і сушіння врожаю зерна. Проблема технології зберігання зерна у сховищах торкається низки питань: власне, умови збереження, допустимі терміни тощо. Аналіз опублікованих матеріалів показує, що технологія зберігання зерна в металевих сховищах до кінця не відпрацьована й не може бути механічно перенесена з іншого досвіду, оскільки сховища для зерна експлуатують, як правило, на відкритих незахищених майданчиках, через що вони зазнають значної дії зовнішніх факторів, тому. невизначеною залишається кінетика зміни температури й вологості зерна у даних сховищах.
Удосконалення технології зберігання зерна з використанням спрямованих повітряних потоків, полягає у створенні оптимальних умов роботи технологічного обладнання, що забезпечується за рахунок науково-обґрунтованих параметрів (температури та відносної вологості у зерносховищах) повітря у виробничих приміщеннях. Цей підхід дає змогу підтримувати необхідну вологість зерна і продуктів його переробки, що дозволяє отримувати готову продукцію покращеної якості.