Перший в Європі закон про покарання за знущання над тваринами було прийнято у Великобританії в 1822 році. Наступною, покарання за жорстке поводження з тваринами на законодавчому рівні ввела Польща. У 1953 році було засновано Всесвітню федерацію захисту тварин, а у 1959-му Міжнародне товариство захисту тварин. Через рік після злиття цих двох організацій в одну, в 1982 році, був прийнятий історичний документ –Всесвітня хартія природи – в якому на глобальному рівні закріпили норму, згідно з якими усім живим істотам повинна бути надана можливість на безпечне існування. У 2002 році Німеччина першою з європейських країн закріпила захист тварин на конституційному рівні.
Німеччина
Окрім внесеного до основного закону у 2002-му році положення про права тварин та гуманного до них ставлення, у Німеччині діють закон про захист тварин й розпорядження про утримання собак. Німці навіть виділяють у юриспруденції окрему галузь права – «права тварин». Є й адвокати, якi спеціалізуються на цьому праві.
Купуючи собаку, власник зобов’язаний чіпувати свого вихованця. Якщо собака втече, її майже напевно повернуть господарям, а їх самих оштрафують за недбальство. Штраф дуже відчутний – до 25 тисяч євро. Це максимальний розмір, передбачений за те, що тварину виставили на вулицю.
Безпритульних собак, що розгулюють по вулицях німецьких міст, практично немає. Але є такі, від яких відмовилися господарі. Ці тварини живуть в притулках та чекають на нового хазяїна.
Німці досить часто купують собі вихованців із притулків (таких щасливчиків, які здобули нову сім’ю, більше половини), а виручені таким чином гроші йдуть на утримання інших тварин. У фінансуванні допомагають волонтери та громадські організації, оскільки держава виділяє на це небагато коштів. Народжуваність тварин, в тому числі тих, які мають господарів, обмежують методом стерилізації. Причому, якщо господар не є заводчиком, то його, швидше за все, переконають у необхідності відразу каструвати вихованця. Таким чином, якщо собака втекла, вона не приведе цуценят. Відловлену тварину стерилізують в обов’язковому порядку.
Нідерланди
У Нідерландах проблемою бездомних тварин зайнялися дуже давно – майже два століття тому. Перша асоціація із захисту тварин з’явилися тут у 1864 році, а притулок – у 1877 році в Гаазі. Про Нідерланди інколи кажуть як про країну з “нульовим” рівнем бездомних тварин. Але притулки все ж функціонують. В цілому по країні діє близько 100 притулків, які щороку беруть до себе кілька десятків тисяч тварин.
Обов’язок піклування за бездомними тваринами лежить на муніципалітетах, а вони, в свою чергу, домовляються та співпрацюють з організаціями, що опікуються тваринами. Тварина, яка загубилися, також має високі шанси бути повернутою господарю. Для цього діє спеціальний сайт. Тут в пошуку можна ввести риси тварини, час та місцевість, де вона загубилася, та перевірити, чи не забрали її вже до притулку.
З 2013 року в країні з’явилося зобов’язання чіпувати та реєструвати всіх собак. Тож за чіпом пошук ще більше спрощується. Чіпування котів рекомендоване, але не обов’язкове.
Проте, не лише чітко налагоджена система, але й культура та своєрідний соціальний договір має величезний вплив на те, що бездомних тварин мало і багато з них знаходять нові домівки. Брати бездомну тварину з притулку у Нідерландах – абсолютна норма. При цьому в притулку ви зіткнетеся з досить несподіваним правилом – за те, щоб взяти тварину доведеться заплатити. Собака з притулку обійдеться майбутньому господарю в середньому у 120-180 євро, кішка – близько 100-120 євро. Так само заплатити доведеться й тому, хто хоче віддати тварину до притулку. За отримані гроші тварин вакцинують, стерилізують та надають усю необхідну допомогу.
Ще однією помітною рисою є формування відповідального ставлення у господарів тварин. Наприклад, власникам зоомагазинів заборонено продавати тварин дітям до 16 років. Також, власники всіх собак у Нідерландах мають сплачувати муніципальний податок на собаку – Hondenbelasting. В різних муніципалітетах сума може коливатися, а також змінюватися в залежності від кількості собак. Наприклад, у Гаазі за утримання однієї собаки господар має сплачувати 114 євро на рік, а за другу чи третю – ще по 178 євро.
Бельгія
Бельгія входить до кола декількох країн Європи та світу, де, за визнанням міжнародних організацій, безпритульних тварин немає. Принаймні, це точно стосується собак та котів. Бельгія взагалі є законодавцем моди у світі щодо особливо ретельного ставлення до «братів наших менших», які у бельгійському суспільстві мають, так би мовити, особливі привілеї. Їм у супроводі господарів дозволено заходити до громадських місць, включаючи транспорт, магазини.
Усі домашні тварини підлягають реєстрації в органах місцевого самоврядування, що передбачає вживлення під шкіру чотирилапого електронного чіпу із необхідною інформацією. Це такий собі справжній собачий або котячий біометричний паспорт. Щойно тварина загубиться – відповідальні громадяни повідомлять про це правозахисників тварин, які заберуть «пропажу» до одного із численних притулків. Далі за чіпом ідентифікують та знайдуть господаря.
До обов’язку господаря входить забезпечення високих життєвих стандартів тварини, за чим також слідкують активісти і держава. У Бельгії також існує і податок на тварину. На великого пса це виходить десь близько 100 євро на рік. Формально ці кошти направляють на підтримку та розвиток системи, завдяки якій у країні вирішено проблему безпритульних тварин.
Фінляндія
Тут практично немає безпритульних, кинутих собак, а кількість бездомних кішок відносно невелике і не зростає.
За даними статистичного центру Фінляндії, тварини є в кожному третьому фінському помешканні. Це переважно собаки і кішки. Утримання їх обходиться недешево – обов’язкова вакцинація та медогляди, муніципальний збір, що йде на облаштування спеціалізованих майданчиків для вигулу тощо.
Бійцівські породи собак в Фінляндії непопулярні. Коли в притулку опиняється бездомна собака, бажаючих забрати тварину більше, ніж самих тварин. Тому треба вжити зусиль, аби взяти тварину. Зокрема, потенційний власник проходить співбесіду з персоналом клініки. Також перевіряється наскільки здобувач матеріально забезпечений для догляду за твариною.
Польща
У сусідів проблема бездомних тварин усе ще неповністю вирішена. Для утримання безпритульних тварин у Польщі функціонує мережа притулків. Офіційно по всій країні є понад 200 притулків для бездомних тварин, у першу чергу, для собак. Дещо по іншому виглядає проблема з бездомними котами. Зокрема, у Варшаві влада вирішила, що вони приносять користь, адже виловлюють мишей та щурів. Відтак, у місті безпритульних котів не чіпають, але діє програма їх стерилізації.
Латвія
У Ризі з початку 2017 введено обов’язкове загальне чіпування. Як і в інших європейських країнах, мета чіпування – швидко повернути знайдену тварину господареві. Паралельно, і що важливо, сума штрафу за порушення правил утримання та неналежний догляд підвищена до 250 євро.
Бродячих собак відловлюють приватні фірми за особливим контрактом. Таких тварин два тижні утримують за рахунок самоврядування в міському притулку, звідки їх можуть забрати нові господарі, а також приватні, громадські притулки і спільноти по захисту тварин. Тих, хто залишився та має мінімальні шанси знайти господаря через важкі хвороби, травми тощо, на жаль, піддають евтаназії найбільш гуманним, безболісним методом.
Жорстоке поводження з тваринами в Латвії – кримінальний злочин, що карається позбавленням волі до трьох років, примусовими роботами або штрафом. Закон діє на практиці, порушників строго карають.
21.11.2018
Коти та собаки без господаря, як їм живеться в країнах Європи?
Перший в Європі закон про покарання за знущання над тваринами було прийнято у Великобританії в 1822 році. Наступною, покарання за жорстке поводження з тваринами на законодавчому рівні ввела Польща. У 1953 році було засновано Всесвітню федерацію захисту тварин, а у 1959-му Міжнародне товариство захисту тварин. Через рік після злиття цих двох організацій в одну, в 1982 році, був прийнятий історичний документ –Всесвітня хартія природи – в якому на глобальному рівні закріпили норму, згідно з якими усім живим істотам повинна бути надана можливість на безпечне існування. У 2002 році Німеччина першою з європейських країн закріпила захист тварин на конституційному рівні.
Німеччина
Окрім внесеного до основного закону у 2002-му році положення про права тварин та гуманного до них ставлення, у Німеччині діють закон про захист тварин й розпорядження про утримання собак. Німці навіть виділяють у юриспруденції окрему галузь права – «права тварин». Є й адвокати, якi спеціалізуються на цьому праві.
Купуючи собаку, власник зобов’язаний чіпувати свого вихованця. Якщо собака втече, її майже напевно повернуть господарям, а їх самих оштрафують за недбальство. Штраф дуже відчутний – до 25 тисяч євро. Це максимальний розмір, передбачений за те, що тварину виставили на вулицю.
Безпритульних собак, що розгулюють по вулицях німецьких міст, практично немає. Але є такі, від яких відмовилися господарі. Ці тварини живуть в притулках та чекають на нового хазяїна.
Німці досить часто купують собі вихованців із притулків (таких щасливчиків, які здобули нову сім’ю, більше половини), а виручені таким чином гроші йдуть на утримання інших тварин. У фінансуванні допомагають волонтери та громадські організації, оскільки держава виділяє на це небагато коштів. Народжуваність тварин, в тому числі тих, які мають господарів, обмежують методом стерилізації. Причому, якщо господар не є заводчиком, то його, швидше за все, переконають у необхідності відразу каструвати вихованця. Таким чином, якщо собака втекла, вона не приведе цуценят. Відловлену тварину стерилізують в обов’язковому порядку.
Нідерланди
У Нідерландах проблемою бездомних тварин зайнялися дуже давно – майже два століття тому. Перша асоціація із захисту тварин з’явилися тут у 1864 році, а притулок – у 1877 році в Гаазі. Про Нідерланди інколи кажуть як про країну з “нульовим” рівнем бездомних тварин. Але притулки все ж функціонують. В цілому по країні діє близько 100 притулків, які щороку беруть до себе кілька десятків тисяч тварин.
Обов’язок піклування за бездомними тваринами лежить на муніципалітетах, а вони, в свою чергу, домовляються та співпрацюють з організаціями, що опікуються тваринами. Тварина, яка загубилися, також має високі шанси бути повернутою господарю. Для цього діє спеціальний сайт. Тут в пошуку можна ввести риси тварини, час та місцевість, де вона загубилася, та перевірити, чи не забрали її вже до притулку.
З 2013 року в країні з’явилося зобов’язання чіпувати та реєструвати всіх собак. Тож за чіпом пошук ще більше спрощується. Чіпування котів рекомендоване, але не обов’язкове.
Проте, не лише чітко налагоджена система, але й культура та своєрідний соціальний договір має величезний вплив на те, що бездомних тварин мало і багато з них знаходять нові домівки. Брати бездомну тварину з притулку у Нідерландах – абсолютна норма. При цьому в притулку ви зіткнетеся з досить несподіваним правилом – за те, щоб взяти тварину доведеться заплатити. Собака з притулку обійдеться майбутньому господарю в середньому у 120-180 євро, кішка – близько 100-120 євро. Так само заплатити доведеться й тому, хто хоче віддати тварину до притулку. За отримані гроші тварин вакцинують, стерилізують та надають усю необхідну допомогу.
Ще однією помітною рисою є формування відповідального ставлення у господарів тварин. Наприклад, власникам зоомагазинів заборонено продавати тварин дітям до 16 років. Також, власники всіх собак у Нідерландах мають сплачувати муніципальний податок на собаку – Hondenbelasting. В різних муніципалітетах сума може коливатися, а також змінюватися в залежності від кількості собак. Наприклад, у Гаазі за утримання однієї собаки господар має сплачувати 114 євро на рік, а за другу чи третю – ще по 178 євро.
Бельгія
Бельгія входить до кола декількох країн Європи та світу, де, за визнанням міжнародних організацій, безпритульних тварин немає. Принаймні, це точно стосується собак та котів. Бельгія взагалі є законодавцем моди у світі щодо особливо ретельного ставлення до «братів наших менших», які у бельгійському суспільстві мають, так би мовити, особливі привілеї. Їм у супроводі господарів дозволено заходити до громадських місць, включаючи транспорт, магазини.
Усі домашні тварини підлягають реєстрації в органах місцевого самоврядування, що передбачає вживлення під шкіру чотирилапого електронного чіпу із необхідною інформацією. Це такий собі справжній собачий або котячий біометричний паспорт. Щойно тварина загубиться – відповідальні громадяни повідомлять про це правозахисників тварин, які заберуть «пропажу» до одного із численних притулків. Далі за чіпом ідентифікують та знайдуть господаря.
До обов’язку господаря входить забезпечення високих життєвих стандартів тварини, за чим також слідкують активісти і держава. У Бельгії також існує і податок на тварину. На великого пса це виходить десь близько 100 євро на рік. Формально ці кошти направляють на підтримку та розвиток системи, завдяки якій у країні вирішено проблему безпритульних тварин.
Фінляндія
Тут практично немає безпритульних, кинутих собак, а кількість бездомних кішок відносно невелике і не зростає.
За даними статистичного центру Фінляндії, тварини є в кожному третьому фінському помешканні. Це переважно собаки і кішки. Утримання їх обходиться недешево – обов’язкова вакцинація та медогляди, муніципальний збір, що йде на облаштування спеціалізованих майданчиків для вигулу тощо.
Бійцівські породи собак в Фінляндії непопулярні. Коли в притулку опиняється бездомна собака, бажаючих забрати тварину більше, ніж самих тварин. Тому треба вжити зусиль, аби взяти тварину. Зокрема, потенційний власник проходить співбесіду з персоналом клініки. Також перевіряється наскільки здобувач матеріально забезпечений для догляду за твариною.
Польща
У сусідів проблема бездомних тварин усе ще неповністю вирішена. Для утримання безпритульних тварин у Польщі функціонує мережа притулків. Офіційно по всій країні є понад 200 притулків для бездомних тварин, у першу чергу, для собак. Дещо по іншому виглядає проблема з бездомними котами. Зокрема, у Варшаві влада вирішила, що вони приносять користь, адже виловлюють мишей та щурів. Відтак, у місті безпритульних котів не чіпають, але діє програма їх стерилізації.
Латвія
У Ризі з початку 2017 введено обов’язкове загальне чіпування. Як і в інших європейських країнах, мета чіпування – швидко повернути знайдену тварину господареві. Паралельно, і що важливо, сума штрафу за порушення правил утримання та неналежний догляд підвищена до 250 євро.
Бродячих собак відловлюють приватні фірми за особливим контрактом. Таких тварин два тижні утримують за рахунок самоврядування в міському притулку, звідки їх можуть забрати нові господарі, а також приватні, громадські притулки і спільноти по захисту тварин. Тих, хто залишився та має мінімальні шанси знайти господаря через важкі хвороби, травми тощо, на жаль, піддають евтаназії найбільш гуманним, безболісним методом.
Жорстоке поводження з тваринами в Латвії – кримінальний злочин, що карається позбавленням волі до трьох років, примусовими роботами або штрафом. Закон діє на практиці, порушників строго карають.